27 листопада 2020 року, напередодні 87-х роковин Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка і голова правління Міжнародного культурного центру «Сяйво» В. І. Сергійчук прочитав лекцію про одну з найстрашніших трагедій в українській історії.

Розпочинаючи свій виступ, професор Сергійчук зауважив, що Голодомор в Україні слід інтерпретувати як вкрай тяжкий злочин, адже його ініціатори зробили це свідомо, хоча для цього не було об’єктивних економічних підстав. Володимир Іванович підкреслив, що про це необхідно говорити і нагадувати усьому світу, оскільки штучний голодомор був справжнім геноцидом, спрямованим на винищення, насамперед, українського селянства. Історик наголосив на тому, що величезний пласт документів тієї доби і досі не досліджений, а, отже, роботи у цьому напрямі ще чимало.

Розповідаючи про Голодомор, професор Сергійчук аргументував свої тези історичними документами, які проливають світло на багато дискусійних питань. Назвавши події 1932–1933 рр. спланованим геноцидом українства, Володимир Іванович виокремив його ключові ознаки, до яких відніс вилучення продовольства у селян, заборону їхнього виїзду за хлібом тощо. Пан Володимир також визначив риси духовного знищення українства більшовицькою владою, якими він уважає, зокрема, припинення українізації на Кубані за рішенням від 14 грудня 1932 року, за яким послідувала постанова 15 грудня того ж року, покликана заблокувати процес українізації на всій території СРСР.

Резюмуючи наслідки Голодомору-геноциду для України, професор Сергійчук навів кількісні показники жертв упроваджуваної у ті часи політики, і ці цифри є колосальними. Порівнюючи радянську й західну статистику, Володимир Іванович закцентував на тому, що перша (за офіційною версією – близько 3,5 млн. осіб) є суттєво применшеною, адже результати зарубіжних досліджень свідчать про те, що внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 рр. Україна втратила від 7,5 до 10 млн. осіб.

У межах науково-просвітницького заходу пан Сергійчук продемонстрував деякі зі своїх праць, які вважає особливо цінними. Це, зокрема, брошура «Доля української національної символіки» (1990 р.) та «“Голодні, босі і роздіті…” Українські діти в 1932–1933 роках» (2020 р.), презентація якої відбулася у Національному музеї Голодомору-геноциду 27 листопада цього року.

Повну версію лекції можна прослухати на «YouTube»-каналі Міжнародного культурного центру «Сяйво»: